Словник синонімів української мови. 2014.
уривчастий — а, е. 1) Який переривається через короткі проміжки, не суцільний; який різко обривається. 2) Який містить неповні дані … Український тлумачний словник
уривчастий — [ури/ўчастией] м. (на) стому/ с т ім, мн. с т і … Орфоепічний словник української мови
уривчастий — прикметник … Орфографічний словник української мови
гаркати — аю, аєш, недок., розм. 1) Кричати різко і уривчасто. || на кого. Погрожувати окриком. 2) Видавати гучний уривчастий звук. || по чому. З силою стукати, видаючи гучний уривчастий звук … Український тлумачний словник
стук — I виг., часто уживається з повторенням: стук стук, стук та стук. 1) Звуконаслідування, що означає короткий, уривчастий звук від удару по чому небудь, падіння чогось і т. ін. 2) Уживається як присудок за знач. стукнути. II у, ч. 1) Короткий,… … Український тлумачний словник
викрик — у, ч. Щось дуже голосно вимовлене, вигукнуте або уривчастий крик … Український тлумачний словник
відривчастий — а, е, рідко. Те саме, що уривчастий … Український тлумачний словник
відрубний — I відрубн ий а/, е/. 1) Стос. до відрубу (у 2 знач.). 2) іст. Прикм. до відруб 3). II відр убний а, е. 1) Який перебуває, міститься окремо або відокремлений від чого небудь. 2) Уривчастий (про мову, слова) … Український тлумачний словник
гавкаючий — а, е. Уривчастий, з хрипотою (про голос) … Український тлумачний словник
грюк — I виг. Уживається як присудок за знач. грюкати. II у, ч. Короткий уривчастий звук від удару по чомусь, падіння чого небудь і т. ін … Український тлумачний словник
